В. Власенко
(1923-1936)
Під час Української революції 1917 - 1921 рр. утворилася своєрідна форма
воєнізованої громадської організації — Вільне козацтво. Створене на Чигирин-
ському з’їзді 1917 р., воно діяло в Україні до 1923 р.
У 1920 р. у Берліні була започаткована його закордонна частина —
«Українське вільне козацтво» (Українське козацьке товариство).
З кінця 1922 р. до 1936 р. ця громадська і військово-виховна організація
українського козацтва мала назву Українське національне козаче товариство
(УНАКОТО або УНКТ). Ініціатором її створення і першим отаманом був колишній
ад’ютант П. Скоропадського, генеральний писар Української держави 1918 р.
Іван Полтавець-Остряниця.
Мета організації
— відновлення незалежної України у формі «Національної Диктатури, опертої
на національне Козацьке Військо» [1, арк. 1зв].
Українська емігрантська преса
програму УНАКОТО називала «фашистською» [2, с. 279]. Його ідеології були
притаманні такі риси тоталітаризму, як військова диктатура та пріоритет інте-
ресів держави над інтересами особи, партії та класу. Cам І. Полтавець-
Остряниця мав зв’язки з німецькими націонал-соціалістами, листувався з А.
Розенбергом та Р. Гессом [3, арк. 3, 8].
Осередки організації існували на західноукраїнських землях, у Німеччи-
ні, Польщі, Румунії, Швейцарії, Югославії та в інших країнах Європи. Діяль-
ність вільних козаків у Болгарії можна охарактеризувати так.
1. Філія УНАКОТО у цій країні виникла у 1923 р. Її керівниками були ко-
лишній сотник Армії УНР, згодом генеральний бунчужний, кошовий отаман
ІІІ Козацького кошу УНАКОТО Д. Гулай [4, арк. 27] та генерал Ф. Жеребко.
Вони також входили до складу центральних органів УНАКОТО. До керівниц-
тва філії належали також брати Орлови, Колесниченко, Ф. Полтавців. Макси-
мальна кількість членів філії — 50 осіб [6, арк. 5].
2. Між УНАКОТО як гетьманською організацією та Українською громадою
(УГ) у Софії, що була прихильницею УНР, точилась боротьба за вплив на міс-
цевих українських емігрантів. Вільні козаки сприяли закриттю УГ у 1925 р.
[4, арк. 49зв], проте після її відновлення суперництво між цими двома органі-
заціями продовжувалося. У 1927 р. прихильники П. Скоропадського виріши-
ли порвати всі стосунки з УНАКОТО. Поступово Вільне козацтво на чолі з І.
Полтавцем-Остряницею втрачає союзників. Це відбилося і на діяльності міс-
цевого осередку УНАКОТО в Болгарії. Зі складу філії вийшла велика група
козаків на чолі з Міщенком [4, арк. 282]. А на початку 1933 р. на засіданні Ге-
неральної козацької ради (один з вищих органів організації) стався розкол між
її членами та вождем. У новому складі Українського центрального національ-
ного козацького комітету у Болгарії перебували Ф. Жеребко (голова), І. Орлов
(заступник голови і начальник загального відділу), Д. Гулай (радник і началь-
ник організаційного відділу) та інші [3, арк. 1-6].
45
3. Філія УНАКОТО у Болгарії влаштовувала панахиди за загиблими вої-
нами за незалежність України (щороку на свято Покрови Богородиці), Голов-
ному Отаману військ УНР С. Петлюрі (4 червня 1926 р. у Спаській церкві м.
Софії), відзначала українські державні свята (день проголошення Незалежно-
сті України, ІV Універсалу УЦР, 22 січня), брала участь у відкритті пам’ятни-
ка М. Драгоманову у Софії (1932 р.). Її члени були співзасновниками Украї-
нсько-болгарського товариства (Украйнско-Българско Дружество) і листува-
лися з його головою І. Шишмановим [5, арк. 17-20], а також членами Україн-
сько-болгарського й Українського громадського комітетів, української війсь-
ково-спортивної організації «Сокіл» у Болгарії та засновниками Українського
культурного об’єднання в Болгарії (голова І. Орлов). Більшість членів остан-
ньої організації складали вільні козаки та їхні прихильники.
4. Культурно-освітня діяльність філії виявлялася в організації та участі у то-
вариських вечірках, концертах, святкових академіях, літературних вечорах, захо-
дах, присвячених дню народження та роковинам смерті Т. Шевченка, світським
(болгарським й українським) і церковним святам (Різдво, Пасха, Трійця, Покрова
тощо). Український чоловічий хор (близько 40 осіб) під орудою І. Орлова брав
участь у концертах, що влаштовувалися Слов’янською Бесідою (болгарська куль-
турно-освітня організація) та Союзом слов’янських культурних товариств у Со-
фії. Виступи хору транслювалися на столичному радіо.
5. Наприкінці 1933 р. Українське культурне об’єднання відкрило свою
власну будівлю, в якій влаштовувалися лекції з історії, культури та економіки
України, концерти, вистави, свята, щотижневі вечірки за участю струнного
оркестру, хору та сольних виступів. В окремій кімнаті була бібліотека-
читальна [7, арк. 120 - 121].
У 1935 р. І. Полтавець-Остряниця оголосив про розпуск УНАКОТО і
УКТ та створення нової організації — Українського національного козацько-
го руху (УНАКОР), а наступного року було прийнято статут цієї організації.
Саме з того часу розпочався новий етап у розвитку руху українських вільних
козаків, що охоплював період 1936 - 1947 рр.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
(далі — ЦДАВО), ф. 4426, оп. 1, спр. 10.
2. Лободаєв В.М. Революційна стихія. Вільнокозацький рух в Україні 1917-
1918 рр. — К.: Темпора, 2010. — 672 с.
3. Національний архів Чеської Республіки, ф. «Український музей у Празі»,
інв. № 184.
4. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі —
ЦДАГО), ф. 269, оп. 2, спр. 267.
5. Науковий архів Болгарської Академії наук, ф. 11К, оп. 2, спр. 585.
6. ЦДАВО, ф. 3534, оп, 1, спр. 1.
7. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції
1919 - 1939 (матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої). — К.: Вид-
во імені Олени Теліги, 1999"...
http://kozacka-sloboda.inf.ua/kozaki.pdf
