Чорношличник

ХОЛОДНИЙ ЯР

Чорношличник — Tue, 23 Apr 2013 20:47:02 GMT

на відзначеннях були наші делегати

ДЕНЬ ВИЗВОЛУ ХАРКОВА ВІД БІЛЬШОВИКІВ

Чорношличник — Mon, 08 Apr 2013 10:54:02 GMT

ВІТАЄМО! :)
робив наш козак Шлик, кілька років тому, коли ми відзначали день Визволу акціями

22 січня, Харків

Чорношличник — Thu, 31 Jan 2013 19:54:18 GMT

22 січня до Харкова поз"їжялися "новітні чорні запорожці"

з ріжних міст, з Києва, Перемишля,

Корсуня і місцеві, харківські.

спочатку били в тулумбас, коло пам"ятника Шевченку.

о 18 у книгарні була презентація книжки про чорношличників

(велика частина матеріялів взята із нашого сайту! хоч це і незазначено ).

на презентації на бандуру грав чорношличник

з харківської пластунської сотні

Філія Українського Національного Козацького товариства у Болгарії

Чорношличник — Sun, 30 Dec 2012 18:08:41 GMT

В. Власенко

Філія Українського Національного Козацького товариства у Болгарії

(1923-1936)

Під час Української революції 1917 - 1921 рр. утворилася своєрідна форма
воєнізованої громадської організації — Вільне козацтво. Створене на Чигирин-
ському з’їзді 1917 р., воно діяло в Україні до 1923 р.

У 1920 р. у Берліні була започаткована його закордонна частина —

«Українське вільне козацтво» (Українське козацьке товариство).
З кінця 1922 р. до 1936 р. ця громадська і військово-виховна організація
українського козацтва мала назву Українське національне козаче товариство
(УНАКОТО або УНКТ). Ініціатором її створення і першим отаманом був колишній
ад’ютант П. Скоропадського, генеральний писар Української держави 1918 р.
Іван Полтавець-Остряниця.

Мета організації
— відновлення незалежної України у формі «Національної Диктатури, опертої
на національне Козацьке Військо» [1, арк. 1зв].

Українська емігрантська преса
програму УНАКОТО називала «фашистською» [2, с. 279]. Його ідеології були
притаманні такі риси тоталітаризму, як військова диктатура та пріоритет інте-
ресів держави над інтересами особи, партії та класу. Cам І. Полтавець-
Остряниця мав зв’язки з німецькими націонал-соціалістами, листувався з А.
Розенбергом та Р. Гессом [3, арк. 3, 8].

Осередки організації існували на західноукраїнських землях, у Німеччи-
ні, Польщі, Румунії, Швейцарії, Югославії та в інших країнах Європи. Діяль-
ність вільних козаків у Болгарії можна охарактеризувати так.

1. Філія УНАКОТО у цій країні виникла у 1923 р. Її керівниками були ко-
лишній сотник Армії УНР, згодом генеральний бунчужний, кошовий отаман
ІІІ Козацького кошу УНАКОТО Д. Гулай [4, арк. 27] та генерал Ф. Жеребко.
Вони також входили до складу центральних органів УНАКОТО. До керівниц-
тва філії належали також брати Орлови, Колесниченко, Ф. Полтавців. Макси-
мальна кількість членів філії — 50 осіб [6, арк. 5].

2. Між УНАКОТО як гетьманською організацією та Українською громадою
(УГ) у Софії, що була прихильницею УНР, точилась боротьба за вплив на міс-
цевих українських емігрантів. Вільні козаки сприяли закриттю УГ у 1925 р.
[4, арк. 49зв], проте після її відновлення суперництво між цими двома органі-
заціями продовжувалося. У 1927 р. прихильники П. Скоропадського виріши-
ли порвати всі стосунки з УНАКОТО. Поступово Вільне козацтво на чолі з І.
Полтавцем-Остряницею втрачає союзників. Це відбилося і на діяльності міс-
цевого осередку УНАКОТО в Болгарії. Зі складу філії вийшла велика група
козаків на чолі з Міщенком [4, арк. 282]. А на початку 1933 р. на засіданні Ге-
неральної козацької ради (один з вищих органів організації) стався розкол між
її членами та вождем. У новому складі Українського центрального національ-
ного козацького комітету у Болгарії перебували Ф. Жеребко (голова), І. Орлов
(заступник голови і начальник загального відділу), Д. Гулай (радник і началь-
ник організаційного відділу) та інші [3, арк. 1-6].
45

3. Філія УНАКОТО у Болгарії влаштовувала панахиди за загиблими вої-
нами за незалежність України (щороку на свято Покрови Богородиці), Голов-
ному Отаману військ УНР С. Петлюрі (4 червня 1926 р. у Спаській церкві м.
Софії), відзначала українські державні свята (день проголошення Незалежно-
сті України, ІV Універсалу УЦР, 22 січня), брала участь у відкритті пам’ятни-
ка М. Драгоманову у Софії (1932 р.). Її члени були співзасновниками Украї-
нсько-болгарського товариства (Украйнско-Българско Дружество) і листува-
лися з його головою І. Шишмановим [5, арк. 17-20], а також членами Україн-
сько-болгарського й Українського громадського комітетів, української війсь-
ково-спортивної організації «Сокіл» у Болгарії та засновниками Українського
культурного об’єднання в Болгарії (голова І. Орлов). Більшість членів остан-
ньої організації складали вільні козаки та їхні прихильники.

4. Культурно-освітня діяльність філії виявлялася в організації та участі у то-
вариських вечірках, концертах, святкових академіях, літературних вечорах, захо-
дах, присвячених дню народження та роковинам смерті Т. Шевченка, світським
(болгарським й українським) і церковним святам (Різдво, Пасха, Трійця, Покрова
тощо). Український чоловічий хор (близько 40 осіб) під орудою І. Орлова брав
участь у концертах, що влаштовувалися Слов’янською Бесідою (болгарська куль-
турно-освітня організація) та Союзом слов’янських культурних товариств у Со-
фії. Виступи хору транслювалися на столичному радіо.

5. Наприкінці 1933 р. Українське культурне об’єднання відкрило свою
власну будівлю, в якій влаштовувалися лекції з історії, культури та економіки
України, концерти, вистави, свята, щотижневі вечірки за участю струнного
оркестру, хору та сольних виступів. В окремій кімнаті була бібліотека-
читальна [7, арк. 120 - 121].

У 1935 р. І. Полтавець-Остряниця оголосив про розпуск УНАКОТО і
УКТ та створення нової організації — Українського національного козацько-
го руху (УНАКОР), а наступного року було прийнято статут цієї організації.

Саме з того часу розпочався новий етап у розвитку руху українських вільних
козаків, що охоплював період 1936 - 1947 рр.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
(далі — ЦДАВО), ф. 4426, оп. 1, спр. 10.
2. Лободаєв В.М. Революційна стихія. Вільнокозацький рух в Україні 1917-
1918 рр. — К.: Темпора, 2010. — 672 с.
3. Національний архів Чеської Республіки, ф. «Український музей у Празі»,
інв. № 184.
4. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі —
ЦДАГО), ф. 269, оп. 2, спр. 267.
5. Науковий архів Болгарської Академії наук, ф. 11К, оп. 2, спр. 585.
6. ЦДАВО, ф. 3534, оп, 1, спр. 1.
7. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції
1919 - 1939 (матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої). — К.: Вид-
во імені Олени Теліги, 1999"...

http://kozacka-sloboda.inf.ua/kozaki.pdf

Адреса Полтавця-Остряниці 1920 р.Б

Чорношличник — Sun, 30 Dec 2012 16:37:03 GMT

Мюнхен, Норденштрассе, 1. Тел.: 24 937
Nordstraße 1

потім

Берлин, Шпихернштрассе, 8б
Spichernstraße 8
10777 Berlin,

помер у Мунхені

Вільне козацтво у Дніпропетровську 1942 р.Б

Чорношличник — Sun, 30 Dec 2012 16:31:11 GMT

Суспільно-політичні відносини Дніпропетровська, червень 1942 р

зі звіту підпілля ОУН (б) "Суспільно-політичні відносини Дніпропетровська, червень 1942 р." (опубліковано в "Літописі УПА. Нова серія", Т. 18):

Політновинки.

На горизонті творення «нової політичної сили», на терені Дніпропетровщини з’явився «чоловік з оселедцем». Це Москаленко, що походить з Новомосковська.
Він носиться з «ідеєю» творення «Вільного козацтва».
Статут на затвердження такої «організації» він вніс до райхскомісаря Е. Коха і мабуть вже дістав офіційно дозвіл (а може ні), але його німці вже висилають до Німеччини на вишкіл. На днях мав вже виїхати.

Статут містить в собі таке:

3) Ціль і завдання «Вільного козацтва»:
а) носити оселедець і криву шаблю (запорізьку), плекати військові традиції козаків;
б) членом може бути тільки українець (перевірений, щоб часом не був комуніст), мужчини і жінки віком 18 і вище;
в) два рази на тиждень має проводитися військовий вишкіл, як мужчин, так і жінок;
г) працю по державних урядах одержують в першу чергу Вільні Козаки. Штаб буде оплачуваний німцями;
д) кожний член «Вільного Козацтва» працює там, де власне зараз занятий.
Німці з Москаленком (вождем), зрештою, як він сам каже, поводяться дуже чемно, просять навіть сідати, беруть в машину і т.п. На початку його менше шанували, а зараз набув більшої «вартості».

Чи це старий, чи новий політичний спекулянт – отаман, не можна відразу сказати. В кожному разі коло нього вже крутяться різні темні типи, між іншими, надскакують також мельниківці. Вони з’являються всюди, де тільки здалека чують німецький палець. – «Пан отаман», кандидат на ще одного «вождя», з німецької ласки запевнює, що він не проти націоналістичної політики, але каже – нам треба вчитись від німців, бо справа нашої держави, ще не назріла. Він сам в професії (як кажут) пекар. Індивідуальність жадна"...

Про УНАКОР і Золотаренка

Чорношличник — Sun, 30 Dec 2012 16:28:13 GMT

Службові цидули, Німеччина, 1935

[Внешнеполитическое Ведомство Н С ДАП] Отдел Восток
Дю[рксен]/Хе.
Берлин, 20 сентября 1935
Служебная записка

Тема: В. З о л о т а р е н к о из УНАКОР

6 сентября З. обратился с просьбой сообщить, какова ситуация с финансовым вопросом полковника О с т р а н и ц ы. Кроме того он попросил пояснить, имеет ли Внешнеполитическое Ведомство что-то против деятельности украинского казачества. Д-р Л е й б б р а н д т ответил, что мы спокойно относимся к работе различных группировок, пока они не вмешиваются в наши внешнеполитические дела, т.е. они не вправе производить здесь много шума; деятельность украинского казачества не воспринимается Внешнеполитическим Ведомством как помеха. Но в целом мы убеждены, что за украинский народ должны решать не эмигранты, а сам народ.
Во время продолжительной беседы З. произвел на меня впечатление разумного и понятливого человека, который оценивает политическую ситуацию трезво и делово.
19 сентября З. обратился ко мне вторично и был мною принят. Он не поехал в Нюрнберг, как намеревался в ходе первого визита. Здесь в Берлине он, с его слов, установил контакт с различными украинцами, грузинами и пр. Он назвал: К о ж е в н и к и в а, Н и к у р а д з е и кое-кого из круга "Клде".

Целью его визита было обсуждение личных обстоятельств полковника Остраницы. Финансовая поддержка была продлена лишь на 2 месяца. Затем полковник останется без средств к существованию, его сотрудникам придется его поддерживать, а ведь им самим так нужны средства для их работы. З. тем самым просит отыскать хоть какую-то возможность, чтобы найти полковнику соответствующее занятие. Разумеется, тяжело найти подходящий для него пост, так как полковник всю свою жизнь был военным и не обучился никакой иной профессии. Но проблема стоит сейчас остро, и он настоятельно просит Ведомство о поддержке в этом вопросе.

2. [Внешнеполитическое Ведомство Н С ДАП]
Отдел Восток
Дю[рксен]/Хе.
Берлин, 21 октября 1935
Служебная записка Тема: Визит З о л о т а р е н к о
З., которого я встретил еще вечером 17.X на докладе д-ра Тахира Шакира, 19.X договорился по телефону о сегодняшнем визите.

З. попросил сообщить, какова ситуация по делу полковника О с т р а н и ц ы. Разумеется, полковник не имеет никакого права требовать от Внешнеполитического Ведомства дотаций или поддержки, но ведь он в течение многих лет до прихода нацистов к власти отдавал, оставив в стороне собственные нужды, все силы Движению, позже отбывал 9-месячный тюремный срок, и его здоровье сейчас весьма расшатано. Дополнительной сложностью является то, что полковник не владеет никакой специальностью и поэтому не может выбрать для себя никакой определенной профессии. Но он настоятельно просит рейхсляйтера Р о з е н б е р г а что-нибудь для него сделать.

Далее З. сообщил, что полковник рассказал ему по телефону о письме, посланном Внешнеполитическим Ведомством (штабсляйтер Шикеданц), в котором Внешнеполитическое Ведомство выступает против рассуждений о гетмане С к о р о п а д с к о м, перепечатанных в журнале Judenkenner (выпуск 32 от 25 сентября 1935г.), так как те не соответствуют действительности. З. сообщает, что он, даже если не брать в расчет его собственные сведения о предмете, за которые он полностью ручается, имеет и дополнительный материал, убедительно доказывающий масонскую деятельность, а также связи Скоропадского. Имеется список ложи "Нарцисс", и он уже предоставил его копию в распоряжение Judenkenner. Кроме того лица, в свое время сопровождавшие гетмана в ложу и ожидавшие его там, находятся в пределах досягаемости. Также существуют рукописные мемуары гетмана, которые в случае срочной необходимости могут быть добыты (они находятся за границей). Далее З. упомянул, что граф Р е в е н т л о в писал об этом в Reichswart в 1920г. и что К о ч у б е й издал книгу "Скоропадский и масонство". З. считает, что украинцы и казаки имели все основания принять усилия к тому, чтобы изменническая деятельность гетмана Ск. прекратилась и идея гетманата более не пачкалась. Гетман пытается сейчас организовать в Померании украинский рабочий союз, и здесь речь может идти только о новой попытке добыть средства от определенных ведомств.

З. указывает на то, что он в свое время обратился во Внешнеполитическое Ведомство и недвусмысленно попросил прямо ему сказать, является деятельность Вольного Казачества помехой для Внешнеполитического Ведомства или нет. Четкий ответ дан не был, поэтому представители Казачества в обсуждаемом случае не могли знать, правильно они поступают или нет. Если бы им было сказаны, что Внешнеполитическому Ведомству нежелательны нападки на гетмана, то от таковых, разумеется. отказались бы. Это пожелание немецкой стороны было бы принято, но никто не в силах помешать тому, что позже в собственной стране будут установлены соответствующие виселицы для изменников родины.

З. еще раз просит уточнить, не является ли помехой деятельность Вольного Казачества, ведь если является, то ничего не стоит прекратить эту деятельность за 5 минут.

В ходе дальнейшей беседы я спросил его о впечатлении от вечера "Жива газета". З. оценил сам вечер положительно, было бы важно продолжать подобную работу. Кив. пока еще не слишком хороший оратор, но обещает таковым стать. Единственная претензия к Кив., что тот настроен чересчур прославянски. Не следует слишком подчеркивать славянскую общность различных народов, так как это лишь подогревает панславистские настроения русских. В связи с этим З. сообщил, что полковник Остраница изучил вопрос расового происхождения украинцев и выпускает книгу, которую он, З, по заданию полковника хочет лично вручить рейхсляйтеру Р о з е н б е р г у. В этой книге будет доказано, что костяк украинского народа иранского происхождения и что иранская кровь осталась в нем несмотря на многочисленные переселения народов, которые украинской земле пришлось вынести. Солдаты в "таборах" (Польша) также занимают резко антиславянскую позицию.

З. сообщил, что 20.X. он посетил в местной мечети торжество, которое устраивалось местной группой Идель-Урал в память о падении Казани в 1561 году. Присутствовали туркестанцы, грузины, азербайджанцы и украинцы. И кроме того он прослушал доклад профессора фон Полетики на историческую тему: переяславская рада (Богдан Хмельницкий).

IfZ, MA 128/1, перевод мой.

звідси - http://labas.livejournal.com/992940.html

Вільне козацтво в бою, 1942 р.Б

Чорношличник — Sun, 30 Dec 2012 16:24:46 GMT

57-й казачий охранный полк «Вольного
казачества» полковника Цвиста.

Сформирован в
1942г. Под Харьковом.

-
57-й полк (конная группа) был образован в
июле 1942 года

( 1/57-й и 2/57-й пехотные батальоны).

пізніше,

В ноябре того же года

в (цей) 57-й охранный полк ГА «Юг»

передан

213-й Казачий конный дивизион 1-го
формирования. Сформирован в марте 1942г. в
районе Харькова штабом 213-й охранной
дивизии, 103-го тылового района ГА «Юг».

и переименован в 3/57-й батальон (III/57-й казачий дивизион)

(оборонял Миус - фронт в составе 454-й дивизии, передан с полком в ГА «Центр», участвовал в подавлении Варшавского восстания, передан в 4-ю ТА ГА «Висла», капитулировал в 1945г.)

отже,

Базой для этого формирования послужили 213-й
конный дивизион и два батальона,
сформированные из военнопленных.

Командиром полка был немец оберст-лейтенант (подполковник) Цвист, по
фамилии которого иногда именовался весь полк.

в мае 1943 г. полк находился в тыловом районе 2-й танковой армии

группы армий «Центр» (900 чел., 6 45-мм противотанковых пушек, 18 минометов, 30 пулеметов).

В августе – сентябре 1944 г. участвовал в подавлении Варшавского восстания.

До конца войны действовал на Восточном фронте.

В марте 1945 г. – в составе 4-й танковой армии.

Склад повку

3 конных эскадрона:

3/57-й батальон

2 пластунских батальона:

1/57-й

2/57-й

Общая численность формирования - 900 человек.

На вооружении находились -

6 45-мм противотанковых пушек,

18 минометов,

30 пулеметов.

Новітні Чорні запорожці коментуємо статтю

Чорношличник — Mon, 17 Dec 2012 23:28:50 GMT

взяте з - http://fb2.booksgid.com/content/53/dyachenko-gavrilovich-chorn-zaporozhc-spomini-komandira-1-go-knnogo-polku-chornih-zaporozhcv-armyi-unr/104.html
Задум відродити полк Чорних запорожців виник у грудні 2004 р. в Перемишлі (тепер Польща). Місце невипадкове — адже після розриву договору Юзефа Пілсудського із Симоном Петлюрою саме біля Перемишля, в с. Пикуличі, в таборі для інтернованих перебував полк Чорних запорожців.
Першими побачили послідовників Чорних запорожців жителі м. Корсуня-Шевченківського, що на Черкащині. Сталося це 23 серпня 2006 року. З того часу Чорні взяли участь у багатьох патріотичних заходах, зокрема, у святкуванні Дня Прапора, Дня Незалежності, Дня Конституції, Героїв Круг, Покрови, 350-ліття Конотопської битви, щорічних зустрічах на Пикулицьких могилах, у Холодному Яру, в урочищі Чорний Ворон на Кіровоградщині.
Окрім того, зустрічалися з учнями та вчителями Березолуцької школи на Полтавщині, студентами Полтавського педінституту ім. В. Короленка, учнями та вчителями Черкаського технікуму та ін., встановили меморіальну дошку біля родинної садиби чорношличників Петра і Віктора Дяченків у с. Березова Лука.
На батьківщині сотенного УПА Мирослава Симчича-"Кривоноса", в селі Вижній Березів, встановили таблички з назвою — вулиця Кривоноса.
Чорні запорожці заснували Фонд, який почав доброчинну діяльність із видання книги спогадів генерала-поручника Армії УНР Петра Дяченка.
Чорні запорожці тісно співпрацюють з Історичним клубом "Холодний Яр" та іншими національно-патріотичними організаціями, зокрема тими, що у своїй праці спираються на традиції Визвольної боротьби українського народу за свою незалежність — такі організації виникли в Луцьку та Харкові.
Новітні Чорні запорожці проживають на Закерзонні, в Києві, Харкові, Київській та Черкаській областях.

Олександр СТЕЦЬ

////////////////

отака стаття

нагадуємо, осередки нових чорношличників виникли у Харкові, Перемишлі та Луцьку НЕЗАЛЕЖНО один від одного і в різний час

у Луцьку починав цю справу Олександр Сокур, пошивши однострої

У Харкові рух цей почався в сер.2000х років

Згодом, під деяким впливом Луцьких і Харківських чорношличників, представник закордонного УВК в Україні Грива однедавна теж почав вживати однострої чорних запорозців.

У 1990-х рр. під Києвом представники звичаєвих козацьких гуртків теж вживали такі однострої, деякі з тих козаків продовжують відроджувати стиль чорних запорозців уже в Перемийському гурті.

Є деякі відомості, шо у У 1990-х рр. схожі гурти існували і в самому Києві, і начебто в Запоріжжі.

Наш сайт є ресурсом саме Слобідського гуртка

зв"язок з нами - chornoshlychnyk@yandex.ru

Про спогади отамана Чорних Запорозців Петра Дяченка

Чорношличник — Tue, 15 May 2012 14:50:44 GMT

Як відомо, громадський діяч Роман Коваль видав за сприяня спонсорів спогади Петра Дяченка. Хоч там і багато вагомих картинок, і купа додатків, сам текст спогадів ДУЖЕ СИЛЬНО редагований. Деякі речення взагалі змінені, бо вони, нібито "сформульовані невдало", викинуті народні, слова, і т.д. Коротше кажучи, зіпсований оригінал.

нагадуємо, шо на нашому сайті ОРИГІНАЛЬНІ СОГАДИ ПЕТРА ДЯЧЕНКА

переписати можна тут

http://chornoshlychnyk.at.ua/load/chorni_zaporozhci_spomini_komandira_polku_chornikh_zaporozhciv/1-1-0-3