Після тяжких людських утрат у попередніх боях Дивизія еСеС "Викинґ" потребувала поповнення. В липні 1944 року до неї прибув цілий полк у силі 2-х батальйонів (бл. 1500 салдатів) добровольців до вкраїнської дивизії "Галичина". В Модлинському вишкільному таборі вкраїнці разом із голандськими, шведськими, данськими й балтійськими добровольцями переходили військові вправи й відтак увійшли до складу батальйонів дивизії "Викинґ": переважно панцерґренадирських полків "Germania" й "Westland". Більшість українських вояків опинилася в піхоті, а деякі - в артилерійських, протипанцерних, зв'язкових та допоміжних частинах цих полків. Українським добровольцям довелося звести тяжкі бої з більшовиками в р-ні Модлин-Леґіонове, -де втратили бл. 200 осіб загиблими й пораненими. В листопаді 1944 року загартовані в боях українські вояки, що упродовж кількох місяців скріплювали дивізію "Вікинґ" на її фронтовому відтинку, повернулися до дивізії "Галичина", яка перебувала тоді в стані переформування після тяжких боїв під Бродами. 4 листопада 1944 року командир Дивізії "Вікинґ", Штандартенфюрер СС Ульрих видав окремий наказ-подяку до українських добровольців: Вояки-Добровольці проти більшовиків! Три тижні важких боїв уже позаду. Ви сумлінно виконали свій обов'язок, утримуючи фронта перед багато переважними ворожими силами. Щойно Райхсфюрер СС видав наказа про ваше oдлучення від Дивізії "Вікинґ" і повернення до Галицької СС-Добровольчої Дивізії. Я дякую вам за вашу посвяту й рішучість у протибільшовицькій боротьбі й бажаю вояцького щастя в Дивізії "Галичина" до остаточної перемоги над нашим відвічним ворогом - Більшовизмом. Підпис: Ульрих Штандартенфюрер СС Командир Дивізії Дивізія "Вікинґ", як інтернаціональна формація, складалася з таких народів як норвежці, шведи, данці, фіни, естонці, лотиші й українці. Українці були одними з перших її чужинецьких добровольців. Отже, вояки з Дивізії "Галичина" не були найпершими українцями в Дивізії "Вікинґ". Багато українців опинилися в цій елітній формації ще в 1939-1941 рр. Перші воякі-українці з'явилися у "Вікинґ"-у ще 1939-го року: вони були з числа українських утікачів, що скористалися з німецького-совєтського договору щодо обміну населенням і через те подавали себе фольксдойчами. Євстахій Ленько у своїх спогадах так описує той український набір: "Німецька адміністрація відбирала молодих хлопців, переважно блондинів, зростом щойнаменше 175 цм, і відправляла їх до добірних (елітних) відділів СС. Так сталося з двома українцями-близнюками, котрих, без німецького громадянства, забрали до Ваффен СС... до дивізії "Вікинґ", яку сформували здебільшого зі скандинавів, балтів і може малого числа українців, які не дістали ще громадянства Райху". В 1941 році, щойно тоді, коли Дивізія "Вікинґ" вступила на українські терени, її лави знову поповнились українцями. Цікаві були обставини цього набору: тоді голова Львівського СД Кольф запорядив секретні расові дослідження, результатом яких українців Західньої України, а особливо Галичини, Поділля й Покуття було визнано "расово чистими арійцями". Це відкривало українцям доступ до найелітніших формацій німецького війська, зокрема до CC-Дивізій і серед них до інтернаціональної Дивізії "Вікинґ". У висліді цієї акції був оголошений набір добровольців, - зголосилося понад 2.000. Відтак частину їх було приділено до Дивізії "Вікинґ", а решту - до инших Дивізій СС.
