Юхим Божко (1885 – 1920) у червні 1919 р. організував загін «Запорозька Січ».
У січі діяли запорозькі правила часів козаччини, деякі Божко сам вигадав. Заборонялося водитися з дівчатами, пити горілку та ін. За порушення запорізького статуту винуватця били шомполом, що заміняло кару киями на стародавній Січі. Божко запровадив правило – йти в бій голими, адже козак повинен здобути собі одяг у ворога, а свій лишити молодикам, що вступали до січі.
Божко вигадав також новий спосіб віддавати шану, за яким шапку знімалося з голови, і описавши нею в повітрі дугу, знову надівали. Козаки Божка обов’язково мали шапку з шликами та оселедці на головах.
Божко мав на меті зробити столицю не в Києві, а десь на Хортиці та на Микитинському Розі, де раніше були Запорозькі Січі. За Божковою програмою державні справи мала вирішувати традиційна січова рада, а не парламент.
Юхим Божко не визнавав над собою ніякої влади, починав наступ на свій розсуд, свою незалежність він демонстрував при кожній нагоді, хоч і перебував у складі армії УНР. Терпіти сваволю Божка командування не бажало, тому у слушний час його арештували, а січ розформували. Божкові козаки благали: «Верніть нам нашого батька – Божка». Та все ж Божку вдалося втекти з Кам’янець-Подільської в’язниці. Він приєднався до отамана Волоха, який йому послав у ролі джури свого довіреного гайдамаку, й той, удаючи, ніби збирається чистити наган, пострілом у спину забив «кошового Запорозької Січі».
http://uz-gamta.livejournal.com/6369.html
