Понеділок, 22.10.2018

__________ЧОРНОШЛИЧНИК_________

Меню сайту
Категорії розділу
статті [46]
УНКТ [7]
Перший Кінний Повк Чорних Запорозців [7]
УВК [4]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 51
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » статті

СЛУЖБОВА ЗАПИСКА ІТАЛІЙСЬКОГО КОНСУЛА

СЛУЖБОВА ЗАПИСКА ІТАЛІЙСЬКОГО КОНСУЛА
ГРАДЕНИҐО З ХАРКОВА СВОЄМУ УРЯДОВІ
(№474/106 ВІД 31 ТРАВНЯ 1933 Р.)
"Голод і далі так страшно знищує людей, що залишається зовсім
незрозумілим, як світ може залишатися байдужим до такої катастрофи,
й як інтернаціональна преса, яка так активно закликає до
міжнароднього осуду Німеччини, винної в т. зв. „Страшних
переслідуваннях євреїв”, особливо мовчить про цю бійню,
зорганізовану від радянського уряду, в якому самі євреї грають
велику, хоча й не першу ролю.
Насправді ж немає сумніву:
що цей голод походить зі свідомо організованого неврожаю, „щоб
провчити селянина”;
що жадного єврея нема серед загиблих у себе вдома, і що навпаки, всі
вони добре вгодовані під братським крилом ГПУ.
„Етнографічний матеріял” буде змінено, цинічно сказав один єврей,
„велика риба” місцевого ГПУ. Сьогодні можна передбачати смерть цього
„етнографічного матеріялу”; він має бути знищеним. Хоч яким страшним
і неймовірним здавалося б це передбачіння, його все ж таки треба
вважати реальним і в стадії здійснення.
Уряд Москви дійсно завчасно підготував за допомогою жорстоких
реквізицій (про які я неодноразово посилав звіти), не неврожай - це
було б м’яко сказано, - а повну відсутність хоч якихось засобів
існувати в українських селах, на Кубані, на середній Волзі.
Три постулати можуть бути в основі такої політики:
пасивний опір селянина проти колективного господарства;
переконання, що неможливо привести цей „етнографічний матеріял” до
зразка дійсного комуніста;
ясно усвідомлена потреба одержавлювати землі, на яких українська
свідомість пробуджується з небезпекою майбутніх можливих політичних
ускладнень, і де, щоб зміцнювати імперію, було б ліпше, щоб людність
жила, здебільшого російська.
Перший постулат випливає з рішення уряду, що підтверджують багато
членів партії.
Метою третього рішення, безсумнівно, була, жертвуючи 10-15
мільйонами осіб, ліквідація української проблеми впродовж кількох
місяців. Нехай ця цифра не здається перебільшеною. Я думаю, що її
перевершать, і що її, напевно, вже досягли. Це велике нещастя, яке
косить мільйони осіб і знищує дітей усього народу, вражає насправді
тільки Україну, Кубань і Середню Волгу. Професіонали, гідні всілякої
довіри, які мали можливість проїхати по инших частинах території,
одностайно заявляють, що катастрофа обмежена винятково Україною,
Кубанню й середньою Волгою.
„Катастрофа починається за Курськом”, - сказав письменник Андреєв,
який приїхав кілька днів тому з Москви...
Вважаю потрібним подати ще один епізодичний образ ситуації:
Товариш Френкель, член „Колегії” ГПУ, зізнався одному відомому мені
чоловікові, що в Харкові щоночі забирають до 200 трупів, померлих на
вулиці з голоду. Зі своєї сторони можу засвідчити, що сам бачив
після опівночі, як перед консульством приїздили вантажні автомобілі
з 10-15 трупами...
На ринку вранці 21 травня померлих поскидали, як купу ганчірок, у
болото, в гній уздовж паркана, який відокремлює майдан од річки. Їх
було близько 30. Вранці 23-го я нарахував їх уже 51. Одна дитина
смоктала молоко з грудей мертвої матері. На тій же Пушкінській
вулиці за кілька метрів од консульства одна селянка була ввесь день
із двома дітьми, присівши на сходинки, як і десятки инших мам, котрі
були одні вище, инші - нижче по тій же дорозі. Вона тримала просту
коробку, в яку час од часу хтось кидав копійку. Ввечері одним рухом
відсунула від себе обох дітей і, піднявшись, кинулася під трамвай,
який мчався на повній швидкості. Через пів години я бачив двірника,
що підмітав кишки нещасної. Двоє дітей все ще стояли там і
дивилися...
Близько опівночі починають перевозити їх вантажними автомобілями до
Північно-Донецької крамної станції. Туди забирають і дітей... Тих,
котрі не опухли й, можна думати, ще виживуть, посилають у бараки
„Холодної гори”, де в будках, на сіні, помирає приблизно 8000 душ, і
то переважно були діти.
Опухлих вивозять крамним потягом у поля й залишають їх за 50-60 км.
од міста, щоб ніхто не бачив, як вони там помирають... Часто буває,
що потяг одправляють за кілька днів після того, як його наповнюють і
замикають. Кілька днів тому один залізничник, проходячи повз один із
таких вагонів, почув крик. Підійшов і почув одного нещасного, який
із середини молив, щоб його врятували від смороду трупів, що ставав
нестерпним. Коли відкрили вагон, то побачили, що він єдиний
залишився в живих. Тоді його витягли й перенесли помирати в инший
вагон, де ще були живі ті, котрих там замкнули.
Коли приїжджають на місце поховання, то викопують великі ями й
витягають з вагонів усіх мертвих. Не звертають особливої уваги на
дріб’язки, й часто можна бачити, як викинутий у яму оживає й
перевертається в останніх проявах життя. Робота копачів при цьому не
переривається і далі викидють трупи.
Ці деталі я одержав од санітарів і можу гарантувати їхню
правдивість.
В селі Гарове, яке за 50 км. од Харкова, з 1300 жителів сьогодні
можна налічити тільки 200.
У в’язниці „Холодна гора” в середньому вмирає 30 чоловік на день.
Околиці Полтави постраждали здається ще більше, ніж Харкова. В
Полтаві навіть лікарі починають пухнути від недоїдання.
З Сум один комсомолець пише своїй дівчині в Харків, що там батьки
вбивають своїх молодших дітей і їх поїдають...
Наприкінці згадаю про самогубство генерала ГПУ Бродського, який
18-го числа цього місяця, повернувшись із інспекційної поїздки по
селах, після моторошної сцени з Балицьким, під час якої генерал
кричав, що це не комунізм, а „жах”, і що йому вже досить цих
інспектувань, і що він нікуди більше не поїде наводити „порядки”,
(здається, провести якесь утихомирення), - пустив собі кулю в
лоба...
І наприкінці: одна людина - „велика риба” місцевого уряду й партії,
імени якої мені не вдалося встановити, - збожеволіла,
поінспектувавши села. На нього змушені були надягти втихомирювальну
сорочку. Він теж кричав благим матом: „Це не комунізм, це
катування!”
Закінчую: теперішнє нещастя призведе до колонізації України,
переважно російської. Воно змінить її етнічний характер. І, може
бути, в дуже близькому майбутньому не можна буде більше говорити про
Україну, про українську проблему, бо Україна насправді стане
російською країною.
З глибокою повагою
(Королівський) консул
(підпис) Градениґо."
Категорія: статті | Додав: Чорношличник (31.01.2010)
Переглядів: 443 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Календар
Архів записів
Цікаві сторінки
Copyright MyCorp © 2018
 
Locations of visitors to this page
наша пошта - chornoshlychnyk@yandex.ru
Створити безкоштовний сайт на uCoz