Середа, 12.12.2018

__________ЧОРНОШЛИЧНИК_________

Меню сайту
Категорії розділу
статті [46]
УНКТ [7]
Перший Кінний Повк Чорних Запорозців [7]
УВК [4]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 51
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » статті

Генерал-Хорунжий Павло Шандрук

генерал Павло Шандрук (1889 - 1979)
----------------------------------------------------
Павло Шандрук народився 1889 року в селі Борсуки Крем'янецького
повіту на Волині (нині - Тернопільська область). В 1911 р. закінчив
Ніжинський історико-філологічний інститут ім. князя Безбородька, а
відтак вступив до Олександрівської військової школи, яку успішно
закінчив 1913 р. Під час Першої світової війни - штабс-капітан
російської царської армії. Учасник Визвольних Змагань 1917-1921 рр.
Полковник Дієвої Армії УНР. З початку квітня 1920 року - командир
бриґади 3-ої Залізної дивізії Корпусу Запорожців, і разом із
польською армією брав участь у поході на Київ (\"Wyprawa
Kijowska\"). Після відступу наддніпрянської армії за Збруч у
листопаді 1920 року був інтернований в Каліші, Польща. Павло Шандрук
- співзасновник військового журналу \"Табор\" та редактор збірника
"Українсько-московська війна в 1920 р. в документах” (1933).
В 1925 році дістає ранґу генерала-хорунжого від екзильного уряду
УНР, а в 1927 - призначений начальником штабу при його Міністерстві
Військових Справ. 1928 року на доручення уряду разом з групою
українських старшин пішов до польського війська як контрактовий
старшина (до 1938 року було 57 українських контрактових старшин в
польській армії, 2 - у французькій, й по одному у фінській і
турецькій арміях) для підвищення кваліфікації. В 1936 р. був
прийнятий до Академії Генерального Штабу Війська Польського, яку
успішно закінчив 1938 р. Перед початком Другої світової війни дістав
командування 28-ою бриґадою польської армії, відзначився у боях
проти німців під час Вересневої Кампанії (\"Kampania Wrześniowa\"),
і був нагороджений найвищим орденом Польщі Virtuti Militari від
польського екзильного уряду в Лондоні, а також почесною шаблею
(дарунок польських офіцерів).
Поранений дістався в німецький полон; звільнений 1940 року.
Під час німецько-радянської війни проживав на польських землях у
Генеральній Губернії (Skierniewice).
Будучи позапартійним і далеким від політики, генерал Шандрук, на
доручення уряду УНР і президента Андрія Лівицького особисто, 1945
року очолив Український Національний Комітет, підтримуваний всіма
українськими політичними партіями (уенерівці, гетьманці, мельниківці
і бандерівці). Вже в лютому 1945 року комітет почав активну роботу.
В березні 1945 року німецький уряд визнав УНК як офіційного
репрезентанта українців (в тому велика заслуга Павла Шандрука
особисто) і союзну сторону у війні. Уряд УНР підвищив Шандрука до
генерала-поручника, і з цим він приступив до формування Української
Національної Армії (УНА), до якої мали увійти всі українські
формації по німецькому боці фронту (понад 220 тис. вояків).
В кінці квітня 1945 року генерал Шандрук, як командант УНА, відвідав
Дивізію \"Галичина\", що стояла тоді на фронті в Австрії.
Дивізійники з великим ентузіязмом вітали свого генерала. 28 квітня
відбулося урочисте складання присяги на вірність Україні - так
постала 1-ша УД УНА.
Перед закічненням війни Українська Національна Армія складалася з
1-ої дивізії УНА (14-та дивізія СС \"Галичина\"), 2-ої дивізії УНА
(протипанцерна бриґада \"Вільна Україна\" + бриґада майора Пітулея),
наземних частин, які містили парашутистів (\"Група Б\" під
командуванням ген. Тараса Бульби-Боровця), поліційних батальйонів,
українського персоналу Люфтвафе, та деяких инших частин. Були плани
прилучити УВВ (Українське Визвольне Військо - понад 120 тис.
вояків), а також кубанських козаків і донців.
Завдяки старанням генерала Шандрука Дивізія \"Галичина\" - 1-ша
дивізія УНА - не була видана на розправу більшовикам, попри на всі
їхні домагання. Давні зв'язки Шандрука з польськими генералами, а
зокрема особисте його знайомство з відомим ген. Владиславом Андерсом
- організатором польської екзильної армії (де, до речі, було бл. 20
тисяч вояків-українців у Другому корпусі), дозволило деяким
дивізійникам (польське джерело подає 176) уникнути навіть довгого
сидіння в англійському полоні в Італії після закінчення війни - вони
перейшли до армії ген. Андерса, що вважалася \"аліянтською\". За
свої заслуги для українських вояків Павло Шандрук був підвищений до
ранґи генерала-полковника.
Після закічення війни генерал Шандрук жив у Німеччині, а в 1949 році
виїхав до США, де оселився в місті Трентон, Н'ю-Джерзі. Написав
спогади з воєнної історії \"Arms of Valor\" (1959).
Помер в лютому 1979, на 90-му році життя. Похований на українському
цвинтарі у Бавнд-Брук
Категорія: статті | Додав: Чорношличник (31.01.2010)
Переглядів: 687 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Календар
Архів записів
Цікаві сторінки
Copyright MyCorp © 2018
 
Locations of visitors to this page
наша пошта - chornoshlychnyk@yandex.ru
Створити безкоштовний сайт на uCoz